Ми щодня говоримо про речі, навіть не помічаючи, як часто використовуємо відносні прикметники. Кам’яна дорога, срібний ланцюжок, зимовий ранок — усі ці слова допомагають точніше описати світ навколо. Без них мова втратила б свою глибину й барви.
Що таке відносні прикметники
Відносні прикметники називають ознаку предмета через його зв’язок з іншим предметом, дією або явищем. Вони відповідають на питання який? яка? яке? які? — але не виражають ступенів чи емоцій, як якісні. Наприклад, залізний міст, дерев’яна шафа, зимовий день.
Такі слова допомагають нам конкретизувати: не просто «день», а який саме — зимовий, тобто пов’язаний із зимою. Не просто «шафа», а дерев’яна — з матеріалу дерева.
Відносні прикметники не мають ступенів порівняння, не утворюють антонімів і не можуть ставати прислівниками. Ми не скажемо «більш дерев’яний» або «срібніше кільце» — це одразу чується як помилка.
М’яка порада: коли вагаєтесь, чи прикметник відносний — спробуйте змінити його на «дуже» або «трохи». Якщо не виходить («дуже дерев’яний» не звучить) — це саме відносний прикметник.
Як утворюються відносні прикметники
Більшість відносних прикметників утворюється від іменників за допомогою суфіксів: -ов-, -ев-, -н-, -ськ-.
Приклади:
від слова золото → золотий
від весна → весняний
від камінь → кам’яний
від училище → училищний
Такі слова легко впізнати: вони показують матеріал, час, місце або призначення предмета.
Порада для пам’яті:
якщо говоримо про матеріал — залізний, скляний, вовняний;
про час — ранковий, осінній, вечірній;
про місце — міський, лісовий, польовий;
про призначення — чайна ложка, письмовий стіл, купальний костюм.
Варто запам’ятати: у словах типу масляний і масовий суфікси різні, і значення — теж. Тому краще не поспішати з правописом, а подумати, від якого слова походить прикметник.
Спробуйте зараз: утворіть прикметник від слова камінь — і отримаєте «кам’яний». Тепер спробуйте «цукор» — «цукровий». Бачите закономірність? Саме вона і є сутністю відносних прикметників.
Як використовувати відносні прикметники у мовленні
Ми постійно вживаємо ці слова, навіть не замислюючись: літня спека, осінній дощ, скляна пляшка. Вони уточнюють деталі, створюють відчуття реальності.
Коли ми кажемо «літній одяг» — маємо на увазі одяг, призначений для літа, а не одяг, який відчуває спеку. Саме це й відрізняє відносні прикметники від якісних.
Ще приклади для натхнення:
Дерев’яна підлога (матеріал)
Ранковий промінь (час)
Шкільна форма (призначення)
Сільська вулиця (місце)
М’який заклик: звертайте увагу на ці слова у повсякденних фразах — і побачите, наскільки вони формують точність нашої мови.
Типові помилки
Типові помилкиНайчастіше відносні прикметники плутають з якісними. Наприклад:
золотий характер — уже не відносний, а якісний, бо виражає оцінку, а не матеріал.
весняний настрій — це не буквально «пов’язаний із весною», а передає почуття.
У таких випадках прикметник переходить у розряд якісних.
Ще одна поширена помилка — неправильне вживання суфіксів:
не соловий, а соляний;
не волнений, а вовняний.
Пам’ятайте, що відносні прикметники завжди зберігають прямий зв’язок із іменником, від якого утворені.
М’яка порада: якщо сумніваєтесь, спробуйте поставити питання «з чого?», «коли?», «де?» або «для чого?». Якщо відповідь природно утворює прикметник — значить, він відносний.
Відносні прикметники — це місток між предметом і його походженням, місцем чи часом. Вони формують точність мови, допомагають нам бачити деталі, а не загальні контури.
Спробуйте протягом дня прислухатися до свого мовлення. Ви здивуєтесь, скільки разів уживаєте ці слова несвідомо — залізний, осінній, міський, кухонний, шкільний. І кожне з них додає мові сенсу.
Почніть помічати ці дрібниці — і ваша мова стане не просто грамотною, а виразною. Бо саме через такі слова вона звучить по-українськи точно й живо.
