Є такі запахи, які не стираються з пам’яті. Підсмажене сало з цибулькою на чорному хлібі — це не просто перекус. Це щось із дитинства, із села, з тих часів, коли їли не поспішаючи, смакуючи кожен шматок. І недарма ми маємо окреме свято — День українського сала, яке щороку відзначають 27 серпня.
Звідки взялося свято і чому саме сало?
Це не державне свято, але його знає майже кожен, хто хоч раз куштував справжнє домашнє сало. Вперше День українського сала почали відзначати у 2015 році — просто як привід згадати, що ми маємо свій, абсолютно унікальний продукт.
Сало — не вигадка останніх століть. Історики кажуть, що ще у Шумері його використовували як товар або плату. А в Італії збереглися рецепти сала з часів Стародавнього Риму. Але саме в Україні воно стало майже культовим. В одних воно в морозилці на чорний день, в інших — на столі щодня.
Пам’ятаю, як бабуся сушила сало біля груби, обгорнувши його марлею. Потім натирала часником і ховала «до гостей». І кожен шматочок — як музейна реліквія.
Хочете перевірити, чи вам теж близьке це свято? Пригадайте: сало було у вашому дитинстві?
Чому саме 27 серпня?
Дата вибрана не випадково. Кінець серпня — це час, коли вже збирають урожай, готуються до осені й перших закруток. У селах традиційно починали заготівлю м’яса. Сало солили, коптили, сушили — кожна родина мала свій метод.
А ще це зручний момент між великими релігійними святами. Люди могли зібратись, відсвяткувати, скуштувати нове сало, обговорити рецепти.
У деяких містах влаштовують цілі ярмарки, де представлені всі варіанти сала — з перцем, паприкою, часником, копчене, в олії. Такі події стають не просто гастрономічними, а й культурними.
Може, саме цього року варто приєднатися до цієї традиції?
Як святкують День українського сала
У кожного своє сало і свої традиції. Хтось робить рулет з м’ясною прослойкою. Хтось — тонкі шматочки до борщу. А є ті, хто вважає святкування без сала просто неможливим.
На Полтавщині влаштовують конкурси на найкраще домашнє сало. На Західній Україні — дегустації з хроном, гірчицею та домашнім хлібом. У Києві та Харкові — тематичні ярмарки, де продають усе: від сала до сувенірів у формі сала.
Я один раз потрапив на таку подію, коли випадково гуляв центром міста. І хоч не збирався нічого купувати — пішов додому з півкіло копченого й банкою маринованого часнику.
Можливо, варто й вам пошукати такі місцеві події? Це не лише смачно, а ще й по-своєму душевно.
Сало: користь чи шкода?
Це питання виникає завжди, щойно хтось згадає про сало. Та правда в тому, що все залежить від кількості й способу споживання.
Сало містить вітаміни A, D, E, корисні жири, які дають енергію. Відомо, що воно містить арахідонову кислоту — компонент, який підтримує імунітет і мозок.
Але, звісно, надмірне споживання, особливо з алкоголем чи без фізичної активності — це вже ризик для серця та судин. Тому лікарі радять — не більше 50–70 грамів на день.
У мене вдома правило: сало — не щодня, але якісне. Купуємо у знайомого фермера, ріжемо тонко, трохи солі, чорний хліб — і цього достатньо, щоб відчути смак.
Може, вам теж варто спробувати повернутись до простих, перевірених речей?
Смачні рецепти та прості радощі
Смачні рецепти та прості радощіСало — це не тільки закуска. З нього можна зробити багато чого:
– Паштет із сала з часником і вареним яйцем.
– Шкварки до картоплі або вареників.
– Солоне сало з паприкою, закручене рулетиком.
Ці рецепти не з кулінарних шоу, а з бабусиних зошитів. У нашій родині часто робили сало в банці: з лавровим листом, перцем горошком і трохи цукру. Після тижня в холодильнику — воно тане в роті.
Спробуйте один з таких рецептів — можливо, саме він стане вашою новою сімейною традицією?
День українського сала — це більше, ніж їжа. Це спогади, зв’язок між поколіннями, символ того, що смачне не завжди складне. Іноді достатньо чорного хліба, сала і кількох близьких людей поруч.
Наступного разу, коли побачите на базарі гарний шмат сала — не проходьте повз. Це не просто продукт, це шматочок дому, який можна загорнути в серветку й передати далі.
