На невеликому виробництві асортимент упаковки часто збільшується непомітно. Для першого соусу вибрали банку на 250 мл, для другого знайшли цікавішу форму, а нову овочеву закуску вирішили фасувати в тару на 300 мл. Через рік на складі вже стоять коробки з п’ятьма різними видами банок, хоча більшість продуктів цілком могла б продаватися в однаковій упаковці.
На перший погляд нічого страшного в цьому немає. Кожна банка підходить своєму продукту, покупці звикли до оформлення, виробництво працює. Проте різноманітність тари поступово збільшує витрати, які не завжди помітні в собівартості окремої одиниці. Доводиться частіше робити невеликі замовлення, зберігати більше комплектуючих і контролювати залишки кожного формату. Саме тому стандартизація упаковки може виявитися вигіднішою за пошук найдешевшої банки для кожного продукту.
Чому велика кількість форматів обходиться дорожче
Припустимо, виробник щомісяця використовує 3000 скляних банок для трьох видів продукції. Якщо кожен товар фасується в окрему тару, доводиться замовляти по 1000 одиниць трьох різних форматів. Для постачальника це три позиції, кожна зі своїми умовами закупівлі та кількістю транспортних упаковок.
Якщо ж продукти можна фасувати в однакові банки, підприємство отримує можливість замовляти одразу 3000 одиниць одного формату. Залежно від умов постачальника більша партія може коштувати дешевше в перерахунку на одну банку. До того ж простіше планувати доставку: замість кількох дрібних закупівель можна узгодити одну поставку.
Проте ціна скла — лише частина витрат. На складі потрібно залишати місце під кожен вид тари, а працівникам доводиться стежити, щоб під час фасування не переплутали банки чи кришки. Якщо одна позиція закінчилася, її не завжди можна замінити іншою, навіть коли поруч стоять десятки коробок невикористаної упаковки.
Стандартизація дозволяє зменшити кількість таких ситуацій. Коли кілька продуктів використовують однакові банки, залишки стають спільним запасом, який можна розподіляти залежно від поточного виробничого плану.
Однакова банка спрощує не тільки закупівлю
Уніфікація особливо помітна там, де продукцію фасують невеликими партіями. Сьогодні виготовляють томатний соус, завтра — овочеву закуску, а наприкінці тижня готують партію джему. Якщо для кожного продукту потрібна інша тара, працівникам доводиться щоразу перевіряти відповідність банок, кришок та налаштувань обладнання.
З однаковим форматом частину підготовчих операцій можна спростити. Наприклад, якщо використовується однакова горловина, легше підтримувати запас сумісних кришок. Для етикеток можна підготувати спільний шаблон розміщення, змінюючи лише інформацію про конкретний продукт. Це не означає, що все обладнання автоматично працюватиме без переналаштування, але кількість відмінностей між партіями стане меншою.
Коли підприємство планує банки опт закуповувати для кількох товарних позицій, корисно заздалегідь перевірити можливість використання спільного формату. Іноді для цього достатньо порівняти фактичний об’єм фасування, характеристики горловини та вимоги до закривання.
Є й менш очевидна перевага. Якщо один продукт тимчасово продається повільніше, порожня тара не залишається прив’язаною лише до нього. Її можна використати для іншої позиції, попит на яку зріс. Для невеликого виробництва така гнучкість часто важливіша за незначну різницю в закупівельній ціні.
Як визначити, які формати можна об’єднати
Повністю переводити асортимент на одну банку не потрібно. Для меду, соусів, консервованих овочів і джемів можуть бути різні вимоги до фасування та використання. Навіть продукти зі схожою консистенцією не завжди підходять для однакової упаковки, особливо якщо відрізняються технології обробки.
Тому починати краще з аналізу поточного асортименту. Наприклад, підприємство використовує п’ять видів скляної тари. Два формати відрізняються лише незначними деталями форми, ще один застосовується для сезонного продукту, а решта мають суттєві відмінності за об’ємом. Можливо, після перевірки вдасться залишити три формати замість п’яти без змін у рецептурах чи кількості продукції.
Перед таким рішенням варто перевірити кілька речей:
- чи підходить фактичний об’єм банки для кожного продукту;
- чи сумісні горловина та кришка з технологією закривання;
- чи відповідає тара умовам фасування й подальшої обробки;
- чи можна використовувати спільний розмір етикетки;
- скільки коштуватиме перехід на новий формат;
- чи не стане упаковка менш зручною для покупця.
Останній пункт легко недооцінити. Наприклад, висока вузька банка може добре підходити для соусу, який виливають, але бути незручною для густої пасти, яку набирають ложкою. Якщо уніфікація погіршує користування продуктом, економія на закупівлі може не виправдати себе.
Коли стандартизація справді приносить економію
Найкраще ефект видно не на першому замовленні, а протягом кількох місяців роботи. Припустимо, підприємство раніше закуповувало чотири види банок невеликими партіями. Після перегляду асортименту залишило два основні формати. Тепер можна рідше оформлювати замовлення, простіше контролювати залишки та зменшити кількість комплектуючих на складі.
Однак перед зміною упаковки варто порахувати витрати на сам перехід. Можливо, доведеться оновити етикетки, змінити транспортні коробки або перевірити налаштування фасувального обладнання. Якщо підприємство використовує певний формат лише кілька разів на рік, витрати на його заміну можуть виявитися більшими за майбутню економію.
Для виробництва з регулярними партіями ситуація інша. Навіть невелике зниження вартості упаковки на одиницю поступово накопичується. Якщо додати до цього менше залишків невикористаної тари та простіший облік, загальний результат може бути відчутним.
Тому стандартизацію краще розглядати не як вимогу зробити всі банки однаковими, а як спосіб прибрати зайві відмінності. Десь окрема форма справді потрібна через властивості продукту або зручність покупця. А десь вона залишилася лише тому, що колись виробник замовив саме таку тару й більше не переглядав рішення.
Періодична перевірка асортименту упаковки допомагає побачити цю різницю. Іноді достатньо відмовитися від одного-двох маловикористовуваних форматів, щоб закупівлі стали простішими, а склад перестав накопичувати коробки з банками, для яких постійно доводиться шукати окреме застосування.
